Арфа Мэлдис в Киеве

Posted by Arfist on December 3, 2011 with No Comments

Солистка группы Анастасия по своей сути первооткрыватель. В середине 90-х она первая привнесла на широкую российскую сцену древний инструмент бардов – кельтскую (ирландскую) арфу. Она самостоятельно освоила этот инструмент, первая в данном жанре была приглашена на гастроли в Ирландию – на родину этого волшебного инструмента, где с успехом выступила в Дублине и Белфасте, таким образом, она стала первым русско-кельтским арфистом, признанным на Ирландской земле.

Meldis это не только Анастасия, это трио (арфа, гитара, перкуссия), которое исполняет современную фолк-музыку. Репертуар включает в себя песни и музыку Ирландии, Бретани, Шотландии, а также народные и авторские песни на русском языке. Музыка Meldis – сочетание драйва и романтики, лиричная, живая, интересная, исполняемая в акустике и электроакустике. Она одновременно изыскана и проста.

Легкость и чистота акустического звучания и вместе с тем завораживающая магия, переносят слушателя сквозь века подальше от
суеты современных городов и массовой культуры. А уникальный по красоте серебристый вокал оживляет в памяти волшебные сказания и легенды о жителях холмов. Read more…

Прем’єра фільма Гуту Пашко “Iван: повертаючись у минуле”

Posted by Arfist on September 2, 2011 with No Comments

В суботу 3 вересня о 17:00  відбудеться прем’єрний показ фільму українського режисера з Бразилії Гуту Пашко “Iван: повертаючись у минуле” (Iván: De Volta Para o Passado). Після перегляду фільму відбудеться спілкування з режисером.

м. Київ, Культ Ра (Володимирська 4), 3.09.2011, початок в 17:00

Фільм про життя Iвана Бойко, якого у 1942-му забрали на працю в Нiмеччину i який у 1948-му емiгрував до Бразилiï, де розпочав робити бандури. Через 68 років Іван нарешті відвідав Батьківщину. Read more…

La première note

Posted by Arfist on April 19, 2011 with No Comments

On ne peut pas être à son aise dans l’autobus comme ça. Il semble que tout le monde a déjà-vu ou il semble que moi, je commence un nouveau livre des mêmes lignes. On ne sait pourquoi, mais dans les vieux « Ikarusses » terre à terre il fait bon lire et écrire.

Il est encore l’hiver lointain et profond qui n’est aimé que par moi. Je sais d’avance que le froid gèlera moi jusqu’à la veine la plus profonde, et au printemps la neige transsudera entre les fissures du plafond. Je ne veux pas être civilisée et être assis et humble, je veux me démener à travers le salon, mais le passage est remplit jusqu’au plafond par les sacs pas de Dolce et Gabbana… N’importe pas d’où et où je vais. Le chemin est le plus important. Je le sais par cœur. Et quand en hiver l’autobus glisse sur les monticules et ses pieds ronds de caoutchouc dérapent sur la voie blanche en verre, le chemin devient plus distinct.

Jusqu’ici j’ai compté les arbres et les hirondelles sur les poteaux électriques. Maintenant je compte les bouvreuils : un, deux, trois… clic – le cœur de moteur manque un peu de la force. Les vieux « Ikarusses » ont les cœurs aussi vieux. Ils battent jusqu’à ce qu’il y ait lubrifiant, ils aiment en se cassant et en donnant ses pièces aux autres moteurs comme les implants. Je ne sais pas pourquoi, mais je commence de l’amour entre les moteurs des autobus, et mes pensées me mènent comme l’aube. J’apprends de ne pas les perdre parce qu’elles croient en moi. La pansée a tant de l’espace, j’ai tant de la force. J’écris sur mes genoux et ne sens pas mes doigts.

Encore une arrête. Celle où il y a du café dans les godets en plastique et des petits pâtés avec du riz et de l’oignon. D’abord ils te font dégoûter, puis tu te précipite pour acheter un autre.

Les faces se changent chaque moment et moi, je cherche un héro idéal chaque détail de qui est mûrement pesé par la nature.

 

Extrait du livre “Notes sur les poignets”

Д’Аннунціо про археофутуристичність Поеми

Posted by Arfist on April 2, 2011 with No Comments

d'annunzioВін прагнув відшукати форму сучасної Поеми, цей нездійсненний сон багатьох поетів, і мав намір створити лірику, дійсно сучасну за змістом, але вбрану в усю витонченість старовини, глибоку і ясну, пристрасну і чисту, могутню і складну.

 

Габріеле Д’Аннунціо, «Насолода», Il piacere, 1889

Про Шиншил

Posted by Arfist on March 14, 2011 with 1 Comment

shinshilaІноді друзі яких ти давно знаєш, раптово відкривають свої таємні сторони. Сьогодні вперше вживу бачила шиншил, виявляються вони люблять стрибати й купаються у піску чи вулканічному пилу, а ще з ними треба бавитись бо вони починають сумувати.

(с) Олена ПРАВИЛО

Концепція Руського Клубу “Культу РА”

Posted by Arfist on March 11, 2011 with No Comments

Ми вже писали про Руський Клуб “Культ РА” майже одразу після відкриття цього закладу. Цікаво те, що на сайт АРФИ виходить чимало людей, які шукають інформацію про цей заклад. (Хоча вже давно існує сайт www.kultra.org)

А також, директор Культу Ра Олександр Ваврик висловлює цілком археофутуристичну позицію (наприклад: “Ми намагаємось рухатись вперед, але беручи з минулого найсильніші наші символи, кольори, малюнки..”), тому ми публікуємо це інтерв’ю для наших читачів, прихильників та гостів столиці які хочуть збагнути саму концепція закладу КУЛТ РА. Але звісно краще 1 раз побачити ніж 100 разів почути. Тому – до зустрічі на мистецьких подіях.

 

Varunna – Redipuglia

Posted by Arfist on February 6, 2011 with No Comments

“All in row!” shouted the corporal
Quick pace and then run with eyes open
While the sky collapsed on us
and the flares lit up the day for us
each shot, each flash was a shiver in the back
each volley freezed the nerves
each cannon shot was a slap in the whole face
each blast was a shot straight to the heart

All in row with a quick pace in the mountain trail
Half sank in the snow
Then run with a musket in hands
And we froze against the wind

Arrived at the top the machine gun was waiting for us
And the time of a sigh while the first thirty fell
When I arrived at the top for the first time I saw the fire
And on the ground I had time to watch her star
Arrived at the top the machine gun was waiting for us
And the time of a sigh while the first thirty fell
Arrived at the top I saw her beautiful face
And collapsing in the snow I felt his warmth.

Varunna – Redipuglia

Posted by Arfist on February 6, 2011 with No Comments

“Всі в ряд” кричав капрал
Швидким кроком, і ще швидше з відкритими очима
В той момент небо падало на нас
і спалахи нам освітлювали день
кожен постріл, кожен спалах був морозом по спині
кожен розряд вистрілів заморожував нерви
кожен гарматний постріл ляпасом покривав усе обличчя
кожен вибух був пострілом прямо в серце

Всі в ряді у швидкому темпі на гірській стежці
Наполовину затонув в снігу
Потім бігли з рушницею в руках
І замерзали проти вітру

Прибувши на вершину нас чекав кулемет
і час зітхання як вже впали перші тридцять
Прибувши на вершину я верше побачив вогонь
і на землі в мене був час, щоб споглядати її зірку
Прибувши на вершину нас чекав кулемет
і час зітхання як вже впали перші тридцять
Прибувши на вершину я побачив її гарне обличчя
і впавши в сніг я відчув його тепло.

Леся Воронюк і Полюси в Києві

Posted by Arfist on January 17, 2011 with No Comments

Молода українська письменниця Леся Воронюк  та поп-рок гурт  «Полюси» із літературно-музичною презентацією книги «Записки на зап’ястях». Поезія в прозі зі скрипкою, гітарою та піаніно – захоплююче мистецтво, кожне слово лягає на ноти і тече ними в кожне серце, в кожну душу. Байдужих не залишається
28 січня 2010 року о 19:00,
Київ, вул. Володимирська 4, КУЛЬТ РА, Руський Клуб

lesia kultra

Гійом Фай – “Археофутуризм”

Posted by Arfist on January 17, 2011 with No Comments

Парадигма домінуючого матеріалістичного егалітаризму – «демократичне» споживацьке суспільство для десяти мільярдів людей в XXI-му столітті без повного розграбування довкілля – є утопією від самого початку.
Ця безглузда ідея наштовхується на фізичну нездатність. Цивілізація, що висунула цю ідею, не може існувати довго. Парадокс егалітарного матеріалізму: він є ідеалістичним і з матеріальної точки зору не може бути реалізованим. Це викликано соціальними причинами (він руйнує суспільства), а особливо причинами екологічними: планета фізично не зможе підтримувати загальний економічний розвиток з надмірним споживанням доступної усім електроенергії. Темпи «Наукового прогресу» незадовільні. Не варто відмовлятися від технонауки, але вона потребує реорганізації з урахуванням різних перспектив.
Отже, проблема не в тому, чи загине цивілізація, створена егалітарною сучасністю, а в тому коли саме. Відтак, ми знаходимося в надзвичайному стані. (…) Сучасність та егалітаризм ніколи не передбачали свій кінець, ніколи не визнавали свої помилки, ніколи не знали, що цивілізації смертні. Вперше можна впевнено стверджувати: глобальному порядку цивілізації загрожує зруйнування, тому що він базується на парадоксальному та незаконному ідеалістичному матеріалізмі. Необхідне нове бачення цивілізації періоду після катастрофи.

Гийом Фай. Взято з Lepante1571