Леся Воронюк: Записка у натовпі
Йшла крізь натовп. Хотіла загубитися у ньому від смутку. Сама губилася, сама ж його шукала. Люди люблять шукати смуток заздалегідь. Певно, роблять це ненавмисно, та і не прагнуть притягувати радість. Сумуємо через те, що ще не сталося, бо боїмося, що воно не станеться взагалі, що не повернеться Назар, що Ірина буде одна, що Україна не стане великою державою, (more…)
Леся Воронюк: Записка на клітині тіла світу
…Імплантуйте цій погоді ген весни! Трощіть старі трухляві кості! Міняйте їх на нові! Хлюпайте калюжами з осколками льоду! Не шукайте в них зірок! Просто хлюпайте! Допоможіть весні порозкидати цвіту по деревах, як наречена розкидає цукерки! Годі нудитись й сопіти! Викиньте ключі від барлогових квартир! Заночуйте у дворі! (more…)
Леся Воронюк: Записка на Coco Channel
Coco Channel виринула з-за смітника. Побачила мене з Назаром на зупинці і несміливо наблизилася. Без жодного сум’яття Coco вискочила на лавку і, не вагаючись, з-поміж мене і Назара обрала його, підповзла і почала тертися до чоловічої руки. Вона дивилася на нього такими великими очима, як планети.
Леся Воронюк: Записка на вказівнику
Відстань – це умовність, якою вимірюють силу людських почуттів і якостей. А я цю умовність намагаюся скасувати і уявити, що Назар не просто поруч, а ми зрослися докупи. Мої пальці перетікають у його пальці, мої губи – у його губи, мій живіт – у його живіт, і коли йому лоскітно, теж сміюся, коли мені боляче [...]
Леся Воронюк: Записка на відрах зі сливами
Баби стоять такими довгими рядами і з такими повними кошиками, як на Великдень коло церкви. Щоправда, то вже осінь. Осінь на міському проспекті, і баби схожі на доспілі кукурудзи, що вже трохи повгиналися і порозчімхувалися.
Леся Воронюк: Записка у вівці за вухом
То зараз я така – із міста. І наче не дика й шукаю тебе поміж пнів. Уже не люблю запаху стини, бо вівці пахнуть недобре, і в кошарі їх не ловлю, бо можу зламати розмальований ніготь…
Леся Воронюк: Записка з верлібрів
В голові – самі верлібри. Збилася з рахунку. Вересень рипає містами й робить протяги. Квітень запроторює у божевільні своїм запахом людей, серпень позичає в червня фіолету, грудень…
Леся Воронюк: Записка в повітрі
Як же стати твоїм щастям? Як же бути твоїм духом і розумом? Як же бути твоєю вірою і спогадами? Може, стати твоєю тінню, твоїм набридливим ехо? Де любити і куди любити? Як міцно любити, щоби не вдушити? Як чекати, щоб дочекатися? Як просити, щоби почув? Як спати, щоби тебе в снах бачити?
Леся Воронюк: Записка зі Львову
Осінній Львів хочеться облизувати як медяник. Для нього осінь не шкодує ані жовтків, ані хризантем, ані кориці. Тут добре бути. Тут добре думати. Тут є про що думати. Тут є за ким шкодувати. Тут хочеться шкодувати. Щоби було гірко-гірко і солодко-солодко водночас. Тут можна притулятися до старих кам’яних стін і слухати, як кожен камінь шепоче [...]
Леся Воронюк: Записка на сходах
Ми почалися якраз тоді, коли тут все розвалилося, і червоні прапори відправили бандероллю за адресою «до дідька лисого», але після того дім не посвятили, посту не тримали, крашанками не вмивалися, лише про люди стояли всенощну у церкві. Отак, наче й добре у рідній країні, а толку немає. Кури золотих яєць не несуть, а жовто-блакитні сорочки [...]