Археофутуристичний цикл ОЛЯ

Один і той самий колір
Любові, смерті та життя – червоний
Який чекає всіх, принаймні двічі

Одержимість виникає і це радує
Леопольд казав що біль – приємний
Янгол змусить страждати чемно!

Оркестр виставляють за двері
Лиши свою впевненість бо світло
Ясно світить в кінці тунелю

Окрилений але без крил
Летіти не зможеш, але
Яскраву смерть здобути можна

Обери собі маяком щось величне
Легше буде плести крізь течію
Якір кидати – це так не етично!

Орієнтуєтесь на світло?
Лінивих ламп, гламурних, ситих
Ярмо космополітів і при ньому помітно

Ортодоксально чекатиму наскільки
Лимонної кислоти вистачить в
Ядрі мого чаю, мого серця

Обрій тікає від погляду жваво
Лінія та нам досяжна, повір!
Я не реальний, я просто твій твір

Освітлення не треба коли
Лежиш ти поруч
Якнайкраще тоді відчуваю

Омлет зроблять без вагань
Лібералам байдуже які
Яйця готувати!

Орбіту змінили на орбіт
Ліки безпеки закинув під тин
Ядерна станція називається “Млин”

Оригінальним вирішив здатись?
Люблять хоккей а не хокку
Японську фігню писать перестань

Омріяна, оспівана, вона, вона
Листування чи страждання?
Янгол вирішить. Вона

Оновлюєш лівий верхній куток
Лелієш надію що зайде, напише
Якнайтепліше

Окраса окремих обставин
Легко повторювалась віками
Ятрила душі митців

Оговтатись від твоїх чар реально
Лише якщо в політику пірнути з головою і
Якомога менше думати про сенс життя

Окремо  бути від усіх
Ліпше буває для самого себе
Якщо не лякає самотність

Окультні демони спаплюжили Олтар
Ламали обіцянки!    Клятвами  Ловили
Ярило-Сонце, милій не віддав Янтар

(c) Андрій Волошин