Леся Воронюк: Записка зі Львову
Осінній Львів хочеться облизувати як медяник. Для нього осінь не шкодує ані жовтків, ані хризантем, ані кориці. Тут добре бути. Тут добре думати. Тут є про що думати. Тут є за ким шкодувати. Тут хочеться шкодувати. Щоби було гірко-гірко і солодко-солодко водночас. Тут можна притулятися до старих кам’яних стін і слухати, як кожен камінь шепоче про своє лицарське кохання, а у закавулках живуть відьми. Read more…
Леся Воронюк: Записка на сходах
Ми почалися якраз тоді, коли тут все розвалилося, і червоні прапори відправили бандероллю за адресою «до дідька лисого», але після того дім не посвятили, посту не тримали, крашанками не вмивалися, лише про люди стояли всенощну у церкві. Отак, наче й добре у рідній країні, а толку немає. Кури золотих яєць не несуть, а жовто-блакитні сорочки вночі у шафах все одно світяться червоним, бо душі до причастя не ходили, режими прали, а себе вибілити не змогли… Read more…
Леся Воронюк: Записка перша
У таких автобусах не буває затишно. Чи то у всіх дежавю, чи ще одну книгу починаю з тих самих рядків. Чомусь у старих безкрилих „ікарусах” добре думається і пишеться добре. Read more…
Леся Воронюк: Серце сонця
- Віддай мені!
- Мені віддай його, мені. – Тягнулися руки з усіх сторін.
- Беріть, – казала вона і виривала з грудей шматочки пульсуючого серця. Одні пари рук зі здобиччю поринали у тьмі, інші виринали. Read more…
Леся Воронюк: Небесний бісер
І
Христос закохався у дівчину. І любив її пристрасно і трепетно. І не просив у свого Батька прощення за цю любов, бо була вона чиста і відверта. І ладен він був страждати за неї, молитися і ніколи-ніколи не спати і не підпускати до неї злі душі. Read more…
Леся Воронюк – Яблуко
Велике червоне яблуко. Велике червоне яблуко, що пахне осінню. Велике червоне яблуко, що пахне осінню і тобою. Велике червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками.
Велике червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого. Велике червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого, що на власні очі бачило танці під дощем. Read more…
Леся Воронюк – Презентація книги “Записки на запястях”
3 червня 2010 – “Записки на зап”ястях”, Чернівці, 17.00, палац “Академічний”
АРФА 2010\05
Тільки одиниці здатні надихатись ідеями. Інші ж надихаються вірою цих одиниць в ідеї.
З часу створення АРФИ пройшло більш ніж півроку. За цей час в процесі зустрічей, розмов, як реального так і віртуального спілкування були люди що цікавились археофутуризмом. Якщо порівняти АРФУ з полум’ям, то вони запалювались як дрова, або як сірники. Деякі сірники тухнули досить швидко, при найменшому вітрі, деякі горіли довше. Але нам не потрібні ані дрова ані сірники. Read more…
Археофутуристичний цикл ОЛЯ
Один і той самий колір
Любові, смерті та життя – червоний
Який чекає всіх, принаймні двічі Read more…
Археофутуристична поема БЛІН
Берешся за виконання чужих завдань
Лише для визнання вливаєшся у зграю
І вже не бачиш, що серед зітхань
Nасправді Nещастя Nемає
Read more…