Леся Воронюк – Яблуко

Велике  червоне яблуко. Велике червоне яблуко, що пахне осінню. Велике червоне  яблуко, що пахне осінню і тобою. Велике червоне яблуко, що пахне  осінню і тобою, розфарбоване моїми  акварелями і смаками.

Велике червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого. Велике червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого, що на власні очі бачило танці під дощем.

Велике  червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого, що на власні очі бачило танці під  дощем, тим самим, який збив навесні  з яблунь майже весь цвіт.

Велике червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого, що на власні очі бачило танці під дощем, тим самим, який збив навесні з яблунь майже весь цвіт і залишив тільки кілька пуп’янків.

Велике червоне яблуко, що пахне  осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого, що на власні очі бачило танці під дощем, тим самим, який збив навесні з яблунь майже весь цвіт і залишив тільки кілька пуп’янків, бо вони міцно вчепилися в тугу шкіру дерева.

Велике  червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого, що на власні очі бачило танці під  дощем, тим самим, який збив навесні  з яблунь майже весь цвіт і залишив  тільки кілька пуп’янків, бо вони міцно вчепилися в тугу шкіру дерева і вижили, розпустилися і потягнулися до сонця.

Велике  червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого, що на власні очі бачило танці під  дощем, тим самим, який збив навесні з яблунь майже весь цвіт і залишив тільки кілька пуп’янків, бо вони міцно вчепилися в тугу шкіру дерева і вижили, розпустилися і потягнулися до сонця, котре їх зігріло і прирум’янило.

Велике  червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого, що на власні очі бачило танці під дощем, тим самим, який збив навесні з яблунь майже весь цвіт і залишив тільки кілька пуп’янків, бо вони міцно вчепилися в тугу шкіру дерева і вижили, розпустилися і потягнулися до сонця, котре їх зігріло і прирум’янило і зірвало мені просто в руки.

Велике  червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого, що на власні очі бачило танці під  дощем, тим самим, який збив навесні з яблунь майже весь цвіт і залишив тільки кілька пуп’янків, бо вони міцно вчепилися в тугу шкіру дерева і вижили, розпустилися і потягнулися до сонця, котре їх зігріло і прирум’янило і зірвало мені просто в руки, щоб я пам’ятала танець під дощем.

Велике  червоне яблуко, що пахне осінню і тобою, розфарбоване моїми акварелями і смаками, без спогадів, без минулого, що на власні очі бачило танці під  дощем, тим самим, який збив навесні  з яблунь майже весь цвіт і залишив  тільки кілька пуп’янків, бо вони міцно вчепилися в тугу шкіру дерева і вижили, розпустилися і потягнулися до сонця, котре їх зігріло і прирум’янило і зірвало мені просто в руки, щоб я пам’ятала танець під дощем, про який мені нагадуватиме велике червоне яблуко.

Із  книги «Жовтий  янгол»