Леся Воронюк: Записка на Coco Channel
Coco Channel виринула з-за смітника. Побачила мене з Назаром на зупинці і несміливо наблизилася. Без жодного сум’яття Coco вискочила на лавку і, не вагаючись, з-поміж мене і Назара обрала його, підповзла і почала тертися до чоловічої руки. Вона дивилася на нього такими великими очима, як планети.
* Забирайся, лишайна, – вигукнув він, і Coco його зрозуміла, повилявши до мене. Вона геть не боялася бути набридливою, а може, в неї просто не було виходу.
Coco була завбільшки з чоловічий черевик дворняжкою з чорною блискучою шерстю і білою плямкою на грудях, точнісінько, як та леді, котра одного разу вбрала коротеньке чорне платтячко з білими перлами і назавжди навчила жінок вміти бути жінками.
Цій сученьці дуже пасував такий вигляд, і два ряди грудей зовсім не псували її елегантності й тонкого стану.
І нехай лишайна.
Чухала її за вухом і гладила, та така увага видалася Coco нудною, вона зістрибнула з лавки і почала бігати довкола, мовляв, вставай, перестань бути тривожною. Я ж – Coco… і ось як стрибаю.
Коли Назар повторив за мною і теж назвав її Coco Channel, вона відгукнулася дзвякотом, наче то було її наймення від народження. Він взяв Coco на руки, вже не боячись ані замастити піджак і штани, ані залишаятися. Вона вовтузилася у нього на колінах і намагалася дотягнутися до пакету з шоколадними цукерками. Назар дістав кілька, розгорнув, і Coco акуратно брала з його долоні по одній, повільно пережовуючи, так, ніби зовсім не голодна, ніби зовсім не набридло лушпиння від сирої картоплі, так, ніби не дворняжка, а француженка в чорному. Я навіть трохи приревнувала. Що ж то таке? Потреться якась сучка до Назарових колін – і вже її годувати нашими цукерками? Та швидко стихла, бо він – сам вірний, як пес, от лиш трохи безпутний, а Coco Channel шкода. Ми підемо, а вона залишиться на цій порожній зупинці і зникне за смітниками життя, з-за котрих чути багатоголосе щеняче скавуління.
Із книги «Записки на зап’ястях» (уривки)