Леся Воронюк: Записка з верлібрів

В голові – самі верлібри. Збилася з рахунку. Вересень рипає містами й робить протяги. Квітень запроторює у божевільні своїм запахом людей, серпень  позичає в червня фіолету, грудень…

Грудень трясе великим вим’ям, повним снігу. Якби він був коровою, давав би ціле відро морозива. А так – народив мене й поставив галочку, що збув обов’язок перед всесвітом. Добре, що вже не перед партією, а ще добре, що грудень без червоної краватки!

Як було – план виконали – молодці, перевиконали – дуже молодці, а як залишилося багато солярки – злити у канаву, бо не мало лишитися.

Були  й інші норми: здавати государству  на місяць 40 яєць, 30 кілограмів сиру, 50 – м’яса і одного сусіда, вірити  в краще майбутнє і в погане минуле.

Із  книги «Записки на зап’ястях» (уривки)