Леся Воронюк: Записка зі Львову

Posted by Arfist on June 16, 2010 | Subscribe
in Записки на зап’ястях, Леся Воронюк

Осінній Львів  хочеться облизувати як медяник.  Для нього осінь не шкодує  ані жовтків, ані хризантем,  ані кориці. Тут добре бути. Тут  добре думати. Тут є про що  думати. Тут є за ким шкодувати.  Тут хочеться шкодувати. Щоби було гірко-гірко і солодко-солодко водночас. Тут можна притулятися до старих кам’яних стін і слухати, як кожен камінь шепоче про своє лицарське кохання, а у закавулках живуть відьми. Тут багато закавулків, а отже, і відьом. Вони шелестять листям, а ночами перекочують через мости золоті монети, ті, що ще тисячу років тому тут давали маланкарям.

Тут трамвайними  стежками ходять привиди старих трамваїв.  Вони не можуть змінити свого маршруту, мають єдиний напрям – вперед.

У дощ люди перестрибують з книги на книгу, і так добираються до кав’ярень. А там – теж книги.  На них подають солодке, накривають киплячитй суп, кладуть під голови замість подушок, на голови – замість вінків.

Книги всюди…

Тут добре бути. Тут добре думати. Тут є за ким  шкодувати. Тут можна бути каменем, відьмою чи привидом, і все ж по-людськи любити.

Із  книги «Записки на зап’ястях» (уривки)